Курс → Урок 11

Урок 11. Линви та вузли

Боцманські роботи — четвертий блок практичних умінь офіційної програми іспиту. Поки теоретичний тест перевіряє, чи знаєте ви призначення вузлів, на практичній частині екзаменатор дасть вам у руки линву і попросить зав'язати конкретний вузол — швидко, впевнено і з поясненням, для чого він служить. У цьому уроці розберемо, з чого складається линва і як за нею доглядати, що робить вузол «морським», а далі — покроково всі вузли іспиту: рятувальний (булінь), вісімку, прямий, шкотовий, вибленковий, кнаговий, швартовий та якірний, плюс бухтування линви, яке теж входить до практичної програми.

Линви на яхті

На судні немає «мотузок» і «вірьовок» — є линви (po polsku: liny). Сучасні линви виготовляють із синтетичних волокон (синтетичні волокна), і матеріал визначає застосування. Поліамід (нейлон) — міцний та еластичний, добре амортизує ривки, тому з нього роблять швартові линви і якірну линву (линва якірна). Поліестер майже не тягнеться і стійкий до ультрафіолету. Поліпропілен легший за воду і плаває — саме з нього роблять кидальний кінець (рятувальну кидалку) та плавучий линь рятувального кола.

Різниця між волокнами не косметична, а фізична. Густина поліпропілену менша за густину води, тому линва тримається на поверхні; поліамід і поліестер важчі за воду і тонуть — кинутий тонучий кінець одразу піде під корму й намотається на гвинт. Поліамід під навантаженням витягується приблизно на 20–30 % і повертається у форму: цей «гумовий» запас гасить ривки на хвилі, тому яхта не б'ється об причал, а качка не виривається з палуби. Поліестер витягується мінімально — саме тому з нього роблять фали й шкоти, де важлива точність, і саме він найкраще тримає ультрафіолет. Поліпропілен дешевий і не вбирає воду, але швидко «згорає» на сонці й має низьку температуру плавлення, тож його не кладуть на шпиль чи лебідку, де линва гріється від тертя.

Товщина, навантаження і запас міцності

Товщину швартова добирають не «на око», а за розміром судна: для човнів до 8 м зазвичай беруть линву 8–10 мм, для 8–10 м — 10 мм, понад 10 м — 12 мм і більше. Тонша линва, може, й витримає статичне навантаження, але вріжеться в долоні й швидше перетреться в кіповій планці. Практичне правило довжини: кожен швартов не коротший за корпус судна, а один запасний — удвічі довший.

Друга величина — запас міцності: за робоче навантаження швартова беруть 1/4–1/6 розривного зусилля, а якірної линви — 1/6–1/8, бо вона працює ривками. І головне, про що забувають: будь-який вузол послаблює линву орієнтовно на 35–50 %, бо волокна на крутому згині навантажені нерівномірно і рвуться першими. Сплесень забирає значно менше — приблизно 10–20 %; ось чому постійні петлі й з'єднання роблять сплеснем, а вузол лишають для тимчасової роботи. Усі числа цього розділу (товщини, запас міцності, втрата на вузлі) — це орієнтири з навчальних матеріалів шкіл і каталогів виробників, а не норми закону: конкретна величина залежить від вузла, матеріалу й конструкції линви.

Догляд, зберігання і вибракування

Догляд простий, але обов'язковий: линви берегти від піску й гострих кромок, після морської води за можливості прополоскати прісною, сушити розтягнутими або в пухкій бухті, не зберігати мокрими у замкнених рундуках і не залишати без потреби на сонці — ультрафіолет руйнує волокна. Потерта линва з розірваними каболками — кандидат на заміну, а не на швартування яхти у шторм.

Найпідступніший ворог — пісок. Дрібні зерна затягуються всередину обплетення і працюють як наждак: линва перетирається зсередини, а зовні виглядає цілою. Тому линву не тягнуть по пляжу і не кидають на пісок, а перуть у теплій прісній воді без побутової хімії. Другий ворог — агресивна хімія: поліестер псують луги й відбілювачі, поліамід — кислоти, тож «щоб швидше відмити» линву в розчині хлору означає викинути її.

Коли линву час списувати? Ознаки однозначні: тверді «скловидні» ділянки й сліди оплавлення (перегрів на шпилі або тертя об кромку), пухнастий, помітно потоншений відрізок, розірване обплетення з видимим осердям, стійка деформація — линва лишається пласкою і не круглішає. Дешевий прийом, що подовжує ресурс удвічі: раз на сезон міняти кінці місцями, бо зношується завжди той самий метр біля кіпової планки.

Марка і сплесень покроково

Кінець линви, який нічим не захищений, швидко розпускається на пасма. Від цього рятує марка — щільна обмотка кінця тонкою ниткою (по-польськи opaska); синтетичні линви додатково оплавляють. Якщо ж треба тривало з'єднати дві линви або зробити на кінці постійну петлю, застосовують сплесень — переплетення пасом двох кінців (splot). Сплесень тримає краще за будь-який вузол, але його не зробиш за хвилину, тому для щоденної роботи існують вузли.

Марку в'яжуть так (класична проста марка, po polsku opaska prosta):

1. Складіть із тонкої нитки петлю і покладіть її вздовж линви так, щоб петля дивилася в бік кінця, а обидва хвости нитки виглядали назовні.
2. Щільно, виток до витка, обмотуйте линву разом із петлею, рухаючись до кінця. Довжина обмотки — приблизно один діаметр линви (для 10-мм линви це 10–12 витків).
3. Проденьте робочий хвіст нитки в петлю, що лишилася спереду.
4. Потягніть за другий хвіст ззаду — петля затягне робочий кінець усередину обмотки приблизно на половину її довжини.
5. Обріжте обидва хвости врівень. На синтетичній линві кінець додатково злегка оплавляють — але після марки, а не замість неї: сама лише оплавлена «пробка» відколюється від першого удару об кнехт.

Сплесень роблять на трипасмовій кручений линві. Найкорисніший різновид — сплесень-очко (постійна петля на кінці швартова):

1. Накладіть тимчасову марку на відстані приблизно 5 діаметрів від кінця й розплетіть три пасма до неї; на кінець кожного пасма — маленьку марку або скотч.
2. Складіть петлю потрібного розміру і прикладіть розплетені пасма до корінної частини.
3. Середнє пасмо заведіть під найближче пасмо корінної частини — проти напрямку крутки.
4. Ліве пасмо — під наступне пасмо, праве — під те, що лишилося, обов'язково з іншого боку, щоб усі три виходили з різних «щілин».
5. Повторіть повний цикл ще щонайменше двічі (разом мінімум три «пробивки»), обтягніть, прокатайте сплесень у долонях і зріжте залишки пасом, лишивши по кілька міліметрів.

Бухтування і подача линви на берег

Останній елемент боцманських робіт — бухтування (бухтування линви): линву складають у рівні кола-шлаги, обв'язують верх кількома шлагами і залишають готовою до миттєвої подачі. Забухтована линва не заплутується, не потрапляє під ноги і за борт — під гребний гвинт. Бухтування — окремий обов'язковий елемент практичного іспиту, тож потренуйте його так само, як вузли.

Техніка має дві версії. Кручену (трипасмову) линву бухтують колами завжди за годинниковою стрілкою, підкручуючи кожен шлаг великим і вказівним пальцями на чверть оберту — інакше в линві накопичуються «баранці», і при подачі вона зав'яжеться сама. Плетену линву крутити не можна: її складають вісімкою — вісімками через долоню або на лікоть, тоді кожен наступний шлаг знімає скрут попереднього. Далі однаково: лишіть 1–1,5 м ходового кінця, обмотайте ним верх бухти трьома-чотирма шлагами, проденьте петлю крізь «голову» бухти і накиньте її зверху — бухта готова висіти на качці й розпускається одним рухом.

Подача линви на берег — окрема навичка. Швартов у 12 мм не летить: далі за 3–4 метри його просто не кинути. Тому для першого зв'язку з берегом служить кидальний кінець — тонка (6–8 мм) плавуча поліпропіленова линва з обтяженим кінцем. Порядок такий:

1. Забухтуйте кидальний кінець і розділіть бухту на дві частини: більша з вантажем — у кидальній руці, менша — у другій, вільно розпускається.
2. Другий кінець кидалки закріпіть на борту або тримайте ногою — інакше подарує кидалку озеру.
3. Голосно попередьте: «Uwaga, rzutka!» — і кидайте повз людину, а не в неї: над головою або за спину, щоб линва лягла їй поперек досяжності.
4. До кидалки прив'язують кінець справжнього швартова — і берег вибирає його вже без зусиль.

Робота з линвою на палубі: качка, кнехт, шпиль

Вузол — це лише вузол; линва передає навантаження через палубне обладнання, і саме там трапляються травми. Ключових деталей чотири. Качка (knaga) — двоє «ріжків» на палубі, на які закладають фал чи швартов. Кнехт (poler, також pachołek cumowniczy) — литий стовпчик на набережній або на палубі, на нього накидають готове очко швартова. Кіпова планка (kluza) — прохід у фальшборті, який задає линві напрямок і не дає їй тертися об кромку. Шпиль (kabestan, на менших яхтах — winda kotwiczna) — барабан із храповим механізмом, що обертається лише в один бік: линву не тягнуть силою рук, а вибирають тертям об барабан.

Логіка роботи всюди однакова: спершу обніс — потім рука. Один повний оберт навколо кнехта чи барабана гасить більшу частину тяги тертям, і людина утримує вже кількадесят кілограмів замість кількох сотень. На шпилі линву накладають у бік обертання (як правило, за годинниковою стрілкою), роблять 3–4 шлаги і тримають ходовий кінець натягнутим — без натягу шлаги наповзають один на одного і барабан заклинює.

Правила безпеки, які на іспиті екзаменатор перевіряє поглядом, а на воді — травмами:

• Ніколи не просовуйте пальці між линвою і качкою, кнехтом чи барабаном: линва натягнеться раптово і відірве їх.
• Не ставайте всередину петлі й не наступайте на натягнуту линву.
• Не стійте на лінії дії натягнутого швартова. Поліамід накопичує енергію, як гума: при обриві кінець б'є вздовж своєї осі («відбій линви»), і саме там опиняються потерпілі.
• Швартов, що йде за борт, завжди має бути закріплений на борту хоча б одним кінцем.
• Зупиняти човен, який рухається, руками або ногою — заборонено; для цього є шпринг і двигун.

Що робить вузол морським

Сухопутних вузлів тисячі, але на борту цінують лише ті, що відповідають трьом вимогам одночасно. Морський вузол повинен:

• швидко і легко в'язатися — навіть змерзлими руками, у темряві, на хвилі;
• надійно тримати під робочим навантаженням — не сповзати і не розпускатися сам;
• легко розв'язуватися, коли навантаження знято — навіть після того, як його добряче обтягнуло.

Саме третя вимога відсіює «мертві» побутові вузли: затягнутий намертво вузол на яхті — це зіпсована линва і втрачений час у момент, коли рахунок іде на секунди. Кожен вузол іспитового набору має чітке призначення: одні роблять петлю, інші з'єднують дві линви, ще інші кріплять линву до швартового пала, релінга чи качки. На тесті питають насамперед «який вузол для чого», тому вчіть кожен вузол разом із його роботою.

Вузли практичного іспиту

Рятувальний вузол — булінь

Рятувальний вузол (він же булінь, англ. bowline) — «король вузлів». Польська назва — тільки węzeł ratowniczy (в альпіністів трапляється ще węzeł skrajny tatrzański); слово bulina польською вузла не означає — це допоміжна снасть для натягування вітрила, тож на іспиті вживайте саме «węzeł ratowniczy». Він дає незатяжну петлю на кінці линви: хоч би як сильно тягнути за корінну частину, петля збереже розмір. Тому саме булінем швартуються до пала, роблять петлю на кільце і — головне — обв'язують людину під пахвами при страхуванні чи рятуванні: петля не стисне грудну клітку. Мнемоніка, якою вчать у всіх школах: з озера (мала петля) виринає змія (ходовий кінець), обходить дерево (корінна частина — корінна частина линви) і повертається назад в озеро. Розв'язується легко навіть після великого навантаження — але тільки коли линва ненавантажена.

Вісімка

Вісімка (węzeł ósemkowy) — стопорний вузол (стопор) на кінці линви. Її в'яжуть, щоб кінець не вислизнув із блока, люверса-проводки чи кіпової планки. На відміну від простого вузла-«клюкви», вісімка грубша, не заклинюється намертво і легко розв'язується після навантаження. Схема: зробити петлю, обвести ходовий кінець за корінну частину і просунути його в петлю — на линві з'являється характерна цифра 8.

Прямий (рифовий) вузол

Прямий вузол (він же рифовий) з'єднує дві линви однакової товщини. Історична назва — від рифлення вітрил: ним підв'язували риф-сезні. В'яжеться як два півв'язки один над одним, але з протилежним напрямком: «правий через лівий, потім лівий через правий». Перевірка правильності: обидва кінці кожної линви виходять з вузла з одного боку. Якщо зав'язати двічі однаково, вийде «бабин» вузол (бабин вузол) — він повзе під навантаженням і вважається грубою помилкою.

Шкотовий вузол

Шкотовий вузол з'єднує линви різної товщини (назва — від шкота, яким колись кріпили вітрило). Механізм: з товстішої линви складають відкриту петлю (петля-бухт), а тонша заходить у неї знизу, обносить обидві гілки петлі й проходить під самою собою — саме цей прищип корінною частиною тримає вузол. Правильно зав'язаний шкотовий має ходові кінці обох линв з одного боку вузла. Що сильніша тяга — то міцніше тонка линва притискає сама себе.

Вибленковий вузол

Вибленковий вузол кріпить линву до стовпа, пала, штанги релінга чи стовбура — усюди, де тяга йде впоперек опори. Назва походить від виблинок — щаблів на вантах вітрильників. В'яжеться за секунди: обнести опору, перехрестити зверху першого шлага, обнести вдруге і просунути ходовий кінець під перехрестя. Обидва кінці виходять з-під діагоналі в протилежні боки, і саме діагональ притискає їх до опори. Вибленковим зручно тимчасово кріпити відбійники (відбійники) до релінга.

Кнаговий (качковий) вузол

Кнаговий вузол (назва — від качки, knaga) — це спосіб закласти швартову линву на качку. Порядок принциповий: спершу повний обніс навколо основи качки — саме він тримає навантаження; далі вісімкові шлаги навхрест через ріжки; наприкінці — півштик (півштик), тобто останній шлаг, перевернутий так, що кінець ховається під нього і линва сама себе замикає. Типова помилка початківців — накидати п'ять безладних вісімок без обносу основи і без замикання: виглядає солідно, а тримає погано і віддається довго.

Швартовий та якірний вузли

Швартовий вузол кріпить швартов до пала, кнехта чи берегового кільця. Його сила — у поєднанні обносу з півштиками: линва спочатку обноситься навколо опори (обніс гасить більшу частину тяги тертям), а тоді ходовий кінець закладають одним-двома півштиками на корінній частині. Такий вузол можна порівняно легко віддати навіть тоді, коли швартов навантажений — чого не скажеш про булінь. На практиці до пала часто накидають і булінь-петлю, але класична відповідь на питання «вузол для швартування до пала чи кільця» — саме швартовий (cumowy).

Якірний вузол в'яжуть на скобі чи вушку якоря. Він схожий на швартовий, але надійніший: подвійний обніс (обніс-окрутка) через скобу, ходовий кінець проходить крізь обидва шлаги обносу півштиком і додатково страхується — ще одним півштиком на корінній частині або прихопленням кінця. Вузол, який працює під водою і смикається на хвилі, не має права розв'язатися сам.

Таблиця: вузол → призначення → типова помилка

Таблиця: ситуація на воді → який вузол

Попередня таблиця вчить вузол «зсередини». Ця — навпаки: ви бачите ситуацію і одразу знаєте, що в'язати. Саме так формулюють питання і на тесті, і на практиці, коли екзаменатор описує обставини замість того, щоб назвати вузол.

Типові помилки на іспиті

Екзаменатори з року в рік бачать ті самі п'ять помилок — і всі вони коштують балів не тому, що вузол не тримає, а тому, що видно: людина вчила картинку, а не вузол.

• Мовчазне в'язання. Вузол зав'язано правильно, але на питання «do czego służy?» немає відповіді. Призначення вузла — половина оцінки; вчіть його разом із рухом.
• «Бабин» замість прямого. Два півв'язки в один бік — і кінці виходять навхрест. Перевіряйте: обидва кінці кожної линви мають виходити з одного боку.
• Шкотовий «навпаки». Петлю складають із тонкої линви, а товстою обносять. Вузол сповзе. Петля — завжди з товстішої.
• Кнаговий без обносу основи. П'ять красивих вісімок і жодного повного оберту навколо основи — тяга йде просто на ріжки, і линва зривається.
• Дзеркальний булінь. «Озеро» закручене не в той бік, ходовий кінець виходить назовні петлі. Такий вузол розсипається від першого перекручування — тому в'яжіть завжди з одного й того самого боку і перевіряйте: короткий кінець має бути всередині петлі.

Як тренуватися вдома до іспиту

Вузли — єдина частина іспиту, яку можна довести до автоматизму на дивані. Купіть шматок м'якого шнура діаметром 6–10 мм і довжиною 1–1,5 м (а краще два різної товщини — для шкотового) і тримайте його під рукою: біля телевізора, в кишені куртки, у рюкзаку. Далі — методика:

• вчіть по одному вузлу за раз: спершу повільно за схемою, потім 10 разів поспіль без підглядання;
• в'яжіть на реальних предметах: спинка стільця — це пал чи релінг для вибленкового, дверна ручка — кільце, товста ручка сумки — «товста линва» для шкотового;
• проговорюйте вголос призначення: «węzeł ratowniczy — pętla, która się nie zaciska» — на іспиті пояснення польською справить враження;
• фінальний рівень: кожен вузол за 10–15 секунд, із заплющеними очима або за спиною — руки мають пам'ятати рух без участі голови.

Підсумок

• Поліпропілен плаває (кидальний кінець, линь рятувального кола); поліамід тягнеться на 20–30 % і йде на швартові та якірну линву; поліестер майже не тягнеться і найкраще тримає сонце.
• Вузол забирає орієнтовно 35–50 % міцності линви, сплесень — 10–20 %; робоче навантаження швартова — 1/4–1/6 розривного (числа з навчальних матеріалів, не з закону).
• На палубі діє правило «спершу обніс — потім рука»; пальці ніколи не потрапляють між линвою і качкою, а екіпаж не стоїть на осі натягнутого швартова.
• Кінець линви від розпускання захищає марка (opaska); тривке з'єднання линв — сплесень (splot); складена в рівні шлаги линва — бухта (buchta), і бухтування входить до практичного іспиту.
• Морський вузол: швидко в'яжеться, надійно тримає, легко розв'язується ненавантаженим.
• Рятувальний (ratowniczy) — незатяжна петля; вісімка (ósemka) — стопор на кінці.
• Прямий (płaski) — линви однакової товщини; шкотовий (szotowy) — різної товщини (петля з товстої!).
• Вибленковий (wyblinka) — до стовпа/релінга; кнаговий (knagowy) — обніс основи, вісімки, півштик; швартовий (cumowy) — до пала чи кільця; якірний (kotwiczny) — до скоби якоря, кінець застрахований.
• Тренуйтеся на шнурі 1–1,5 м до автоматизму: на іспиті вузол в'яжуть швидко і пояснюють його призначення; один повтор невдалого елемента дозволений.