Курс → Урок 12

Урок 12. Екологія та культура на воді

Охорона вод від забруднення — окрема обов'язкова тема офіційної програми іспиту (тема 9 переліку теоретичних знань у частині III додатка № 4 до розпорядження), і водночас найлегша: усі правильні відповіді тут зводяться до однієї думки — вода не є смітником. Але цей урок ширший за тест. Патент робить вас керівником судна, а отже людиною, яка особисто відповідає за те, що її судно лишає після себе: пляму пального, зруйноване гніздо, перекинутий каяк чи зіпсований ранок рибалці. Розберемо чотири абсолютні заборони, правила поведінки біля природних та купальних зон, водний етикет і юридичну відповідальність стерника.

Охорона вод: що заборонено назавжди

Головне правило сформульоване без напівтонів: категорично заборонено зливати у воду паливо, моторну оливу, льяльні води (воду з-під пайолів, у якій завжди є сліди нафтопродуктів) та викидати за борт сміття — байдуже, органічне воно чи ні. Заборона діє без винятків: не існує «дозволеної малої кількості», «достатньої відстані від берега» чи «достатньої глибини». Масштаб шкоди легко недооцінити: один літр відпрацьованої оливи здатен забруднити приблизно мільйон літрів води, а олива з однієї заміни розтікається по поверхні плівкою завбільшки з футбольне поле і перекриває доступ кисню всьому живому під нею. Усі відходи збираємо у ємності для відходів на борту і здаємо на березі — у портові контейнери або пункти прийому.

Заправляння та олива

Найбільше пального потрапляє у воду не в аваріях, а під час недбалого заправляння. Тому переносний бак підвісного двигуна заправляємо на березі: на стійкій поверхні, з лійкою, не поспішаючи. Каністру тримаємо закритою, а льяло — сухим і чистим: тоді й відкачувати з нього не буде чого. Відпрацьовану оливу, старі фільтри та ганчірки з нафтопродуктами здаємо у пункт збору небезпечних відходів — вони є при більшості марин і на кожній станції обслуговування.

Мийні засоби та стічні води

Посуд і корпус на воді миємо лише біорозкладними мийними засобами: звичайна побутова хімія з фосфатами отруює воду і спричиняє цвітіння водоростей. Стічні води та вміст хімічного туалету ніколи не потрапляють за борт — їх спорожнюють тільки у станції прийому нечистот у порту чи марині.

Правова рамка: на чому тримаються ці заборони

На іспиті достатньо знати правило «нічого за борт». Але коли на воді до вас підійде інспекція, вона посилатиметься на конкретні статті, і корисно знати, які саме. Правил тут чотири поверхи, і вони діють одночасно.

Перший поверх — закон про внутрішнє судноплавство: його ст. 47 ч. 1 прямо забороняє викидати з суден предмети й виливати речовини, які можуть заважати судноплавству або забруднювати водний шлях. Друга частина тієї ж статті додає обов'язок, про який майже ніхто не пам'ятає: якщо ви забруднили воду або побачили таке забруднення, керівник судна зобов'язаний негайно повідомити адміністрацію водного шляху, вказавши місце й характер забруднення.

Другий поверх — Водний закон (ustawa z 20 lipca 2017 r. Prawo wodne). Його ст. 77 ч. 1 забороняє вводити у води відходи та рідкі тваринні екскременти (п. 1) і — окремим пунктом — мити транспортні засоби у поверхневих водах та над їхніми берегами (п. 4). Тобто помити човен чи причіп «просто в озері» або на березі над водою заборонено законом, а не лише етикетом; на жоден із цих пунктів не видають водноправного дозволу.

Третій поверх — окреме розпорядження про збирання, зберігання й видалення відходів і стічних вод із суден (Dz.U. 2003 nr 104 poz. 973): тримати відходи в призначених ємностях, окремо збирати те, що містить оливи, і передавати все на берегові пункти прийому — коштом судна. Четвертий — закон про охорону природи і закон про охорону довкілля, на підставі яких діють охоронювані території та зони тиші; про них — наступні два розділи.

Природа: очерети, птахи і зони тиші

Очерети й мілкі зарослі зони — це «дитячий садок» кожного озера: у заростях птахи влаштовують гніздування, а риба навесні йде туди на нерест і відкладає ікру. Тому місцеві приписи забороняють заходити суднами в очерети та вимагають триматися від них на відстані. Гвинт у заростях — це зруйновані кладки, розполохані птахи і знищена ікра; а для самого човна — намотані на гребний гвинт стебла й забита система охолодження. На іспиті, втім, правильна відповідь — саме про природу, а не про гвинт.

Окремі акваторії мають ще суворіший режим. Поблизу природних заповідників діють локальні заборони руху або стоянки, а на багатьох цінних озерах місцева влада запроваджує зону тиші — там заборонено користуватися двигунами внутрішнього згоряння, і пересуватися можна лише на веслах, під вітрилом або з електромотором. Перш ніж спускати човен на незнайоме озеро, перевірте місцеві приписи: перелік зон тиші та обмежень зазвичай висить на інформаційних щитах біля слипів і в маринах. Шум — теж забруднення: звук над водою розноситься на кілометри, тому глушник має бути справним, а музика — тихішою, ніж вам здається доречним.

Охоронювані території: парк, резерват, Natura 2000

Слова «заповідна зона» на озері означають різні речі залежно від форми охорони природи, і різниця практична: десь двигун заборонений повністю, десь усе впирається у формулювання конкретної ухвали.

• Національний парк і природний резерват (park narodowy, rezerwat przyrody) — найсуворіший режим. Закон про охорону природи (ст. 15 ч. 1 п. 21) прямо забороняє тут «використання моторних човнів та іншого моторного обладнання, заняття водними й моторними видами спорту» — крім акваторій і трас, які визначить директор парку, а в резерваті — регіональний директор охорони довкілля (RDOŚ). Поруч у тій самій статті — заборона порушувати тишу (п. 20) та умисно полохати хребетних тварин (п. 3). Ідеться про будь-який моторний привід, а не лише бензиновий.
• Ландшафтний парк (park krajobrazowy) — заборони не універсальні: воєводський сеймик обирає їх із закритого переліку в ухвалі про створення парку. Тому в одному парку моторний рух обмежений, а в сусідньому — ні.
• Natura 2000 — не «заборонена зона», а режим цілей охорони. Ст. 33 забороняє дії, які самі по собі чи разом з іншими можуть суттєво негативно впливати на цілі охорони: погіршувати стан оселищ, шкодити видам, задля яких територію створено, або порушувати її цілісність. Для стерника це передусім означає не заходити в очерети й на мілини в сезон гніздування.

Як це виглядає на Мазурах. Резерват «Jezioro Łuknajno» біля Міколайок — резерват біосфери ЮНЕСКО і рамсарська територія з найбільшою в Польщі колонією лебедя-шипуна: там діє повна заборона судноплавства й рибальства, дивитися можна лише з оглядових веж. На озерах Nidzkie та Dobskie (теж резервати) моторний привід заборонений цілком, а вітрильний рух на Nidzkim дозволено лише сезонно, за рішенням регіонального директора охорони довкілля. Більшість озер Мазурського ландшафтного парку закриті для двигунів — з практичними винятками для головного шляху через Śniardwy й Bełdany.

На Віслинській затоці (Zalew Wiślany) картина інша: це морські внутрішні води, тож поряд із природоохоронним режимом діють приписи директора Морського управління в Ґдині. Уся затока — територія спеціальної охорони птахів Natura 2000 «Zalew Wiślany» (PLB280010) та оселищна територія «Zalew Wiślany i Mierzeja Wiślana» (PLH280007); усередині неї — резерват «Zatoka Elbląska», де заборонено перебувати поза визначеними трасами, забруднювати воду й займатися водними видами спорту. Частину акваторії директор Морського управління закрив для судноплавства окремими розпорядженнями — саме заради птахів, тож перед виходом читайте актуальні судноплавні повідомлення.

Зона тиші: звідки береться і як її знайти

Зона тиші — не природоохоронна, а «акустична» категорія. Її підстава — ст. 116 закону про охорону довкілля (Prawo ochrony środowiska): повітова рада своєю ухвалою може обмежити або заборонити використання плавучих засобів або окремих їхніх видів на визначених водоймах, якщо це потрібно для належних акустичних умов у зонах відпочинку. Тому зони тиші — це місцеве право: два сусідні озера можуть мати протилежні режими, а самі ухвали час від часу змінюють або скасовують суди.

Що саме заборонено, залежить від формулювання ухвали. Найчастіше забороняють двигуни внутрішнього згоряння — тоді електромотор лишається дозволеним, як і весла та вітрило. Але якщо озеро є резерватом (Nidzkie, Dobskie), працює закон про охорону природи, і там заборонений будь-який моторний привід. Типові винятки — рятувальники (WOPR/MOPR), поліція, прикордонна служба, рибальська інспекція та служби, що доглядають водойму.

Де перевірити: ухвали публікує повіт у своєму бюлетені публічної інформації та у воєводському віснику; на воді зону позначають щити біля слипів і портів, а чартерні бази видають актуальну карту разом із човном. Чужим спискам з інтернету довіряти ризиковано: частина озер, наприклад, втратила статус зони тиші після зміни меж повітів — а старі списки досі кочують форумами.

Швидкість, хвиля і знаки на воді

Хвиля від глісуючого моторного човна — головна причина конфліктів на воді: вона заливає каяки, б'є пришвартовані судна об кранці, розмиває береги і руйнує гнізда на воді. Тому біля берегів, портів, стоянок і купалень ставлять знак A.9 — заборона створення хвилі: побачивши його, переходьте на водотоннажний хід. Знак B.6 обмежує швидкість, і цифра на ньому означає кілометри за годину відносно берега чи дна (не вузли!). Не плутайте його зі знаком A.5.1: там цифра — це ширина смуги в метрах від знака, у якій заборонена стоянка. Купальню впізнаєте за жовтими буями: заходити за них судном заборонено, а повз саму купальню проходимо повільно, широко і без хвилі. Кольори буїв усередині купальні теж мають значення (розпорядження Міністра внутрішніх справ від 6 березня 2012 р.): білі позначають мілку дитячу зону-брід (brodzik, до 40 см), червоні — зону для тих, хто не вміє плавати (до 120 см), а жовті — зовнішню межу зони для плавців (до 4 м). Саме жовта лінія — та, яку бачить із води стерник, і саме її не перетинають. Ще обережніше поводимося з плавцями поза позначеними зонами: їх ніхто не охороняє, з води голову видно погано, і жодних буїв поруч немає.

Особлива тема — гідроцикл. Він юридично є малим судном з механічним приводом, але шумить і маневрує різкіше за будь-який човен, тому для нього існують окремі знаки: A.20 — заборона руху гідроциклів, і E.24 — дозвіл руху гідроциклів. Логіка проста: заборонні знаки — білі таблиці з червоною облямівкою і червоною діагональною смугою, дозвільні — сині з білим символом. Біля пляжів гідроцикліст зобов'язаний триматися якнайдалі від жовтих буїв, не «стрибати» на хвилях поруч із купальниками і пам'ятати, що його шум чути на всьому озері.

Правило 50 метрів

Найконкретніша природоохоронна норма, яку стерник порушує щодня і не помічає, — це 50 метрів. Для мазурських вод її встановлює § 9 ч. 1 п. 1 згаданого розпорядження директора Управління внутрішнього судноплавства: заборонено вести судно з механічним приводом ближче ніж за 50 м від:

• берега поза фарватером — причому межею вважають не лише видиму лінію берега, а й надводну лінію постійних заростей трав та іншої рослинності. Іншими словами, 50 метрів відлічують від краю очерету, а не від суходолу;
• помостів, прокатів плавзасобів, купалень і людей, які перебувають у воді деінде.

Виняток лише один і сформульований дуже вузько: пройти цю смугу можна мінімальною керованою швидкістю і найкоротшим шляхом — щоб підійти до берега, набережної чи помосту або, навпаки, вийти на воду, де плавати вже можна. Тобто «прогулятися вздовж очерету на малому газі» — це вже порушення; дозволено лише перетнути смугу впоперек.

Наступний пункт (§ 9 ч. 1 п. 2) забороняє різкі зміни напрямку чи швидкості й подібні еволюції — окремо названо гідроцикл і моторний човен — як на фарватері, так і ближче ніж за 50 м від інших суден, від лінії берега й рослинності, від шлюзів, слипів, портів, пристаней, помостів, прокатів, купалень і людей у воді. Саме цей пункт робить незаконними «вісімки» гідроцикла біля пляжу. А § 7 ч. 2 додає загальне: сама швидкість не може порушувати заборону створення високої хвилі чи надмірного присмоктувального струменя рушія й загрожувати людям у воді.

Стічні води і станції зливу

Найбільша реальна екологічна проблема мазурських озер — не пляма пального, а стічні води з бортових туалетів. Преса й місцеві служби роками наводять невеселу арифметику: по Мазурах ходить близько 14 тисяч яхт, а зі 161 порту приймати нечистоти може менш ніж половина — близько 45; насоси для відкачування баків більших яхт мають лише кільканадцять екомарин. Наслідок передбачуваний: евтрофікація, цвітіння синьо-зелених водоростей і закриті купальні в найспекотніший тиждень року.

Юридично питання закрите. Розпорядження 2003 року про збирання й видалення відходів і стічних вод із суден вимагає накопичувати їх на борту й передавати на берег, а санітарне обладнання яхти має бути підключене так, щоб нечистоти не могли потрапити просто у воду. Тому на новіших човнах туалет працює у фекальний бак, а донний клапан прямого скиду або відсутній, або опломбований. Найпростіший варіант — хімічний туалет зі знімною касетою.

Як користуватися станцією зливу (stacja zlewna):

1. Ще в чартерній базі дізнайтеся, який у вас туалет — касета чи бак, ручний чи електричний — і де на палубі вивід. Неправильне користування ламає систему і псує рейс.
2. Плануйте маршрут так, щоб порт із прийомом нечистот траплявся раз на кілька днів; переліки таких портів публікують регіональні портали й самі екомарини.
3. Пришвартувавшись, скажіть боцманові (bosman), що хочете «zrzucić fekalia» — він підключить шланг до палубного виводу або вкаже зливний отвір для касети.
4. Заплатіть: зазвичай від кільканадцяти до кількох десятків злотих — найдешевша екологія у вашому рейсі.

Розлив палива: перші дії

Розлив трапляється переважно при заправці й переливанні з каністри. Порядок дій має бути завченим, бо перші дві хвилини вирішують, чи буде пляма розміром із човен чи розміром із затоку.

1. Зупиніть джерело. Припиніть перекачування, закрийте кран і горловину, поставте каністру вертикально. Вимкніть двигун і не паліть — бензинові пари важчі за повітря і збираються у льялі.
2. Обмежте розтікання. Використайте сорбційну серветку чи сорбційний рукав, у порту — сорбційну загороду: сорбент вбирає нафтопродукти й не вбирає води. Використаний сорбент — небезпечний відхід, а не сміття.
3. Не «змивайте» пляму. Мийний засіб не прибирає нафтопродукт, а подрібнює його на краплі й заганяє у товщу води — робить забруднення непомітним і гіршим.
4. Повідомте. Ст. 47 ч. 2 зобов'язує керівника судна негайно сповістити адміністрацію водного шляху про місце й характер забруднення. Практична послідовність: боцман або капітанат порту → 112 (чи 998 — пожежна служба має сорбенти й загороди) → при загрозі людям на воді 601 100 100 (WOPR/MOPR).
5. Задокументуйте. Фото, час, місце, приблизна кількість — для страховика й для себе: добровільне повідомлення завжди виглядає краще за виявлене інспекцією.

Інвазивні види і миття корпусу між акваторіями

Човен, який сьогодні стояв на одному озері, а завтра з'їхав з причепа в інше, працює як транспорт для організмів, що самі туди ніколи б не дісталися. Це не абстракція: у польському праві є окремий закон про чужорідні види від 11 серпня 2021 року, а переліки інвазивних чужорідних видів, небезпечних для ЄС і для Польщі, разом із заходами протидії встановлює розпорядження Ради Міністрів від 9 грудня 2022 р. (Dz.U. 2022 poz. 2649).

Класичні «пасажири» польських вод — дрейсена (racicznica zmienna), чиї личинки їдуть у будь-якій залишеній на борту воді; рак смугастий, переносник рачої чуми; елодея ніжна, що забиває мілини суцільним килимом; дрібні равлики й бокоплави, які, за дослідженнями, потрапили на Мазури саме на корпусах яхт із Нарви. Знищити такого вселенця після натуралізації практично неможливо — можна лише не привозити.

Правило просте і міжнародне: перевір — вимий — висуши. Перед переїздом на іншу акваторію огляньте корпус, кіль, гвинт, перо стерна, кранці, якір і линви; змийте намул і рослинні рештки; злийте воду з льяла, живильного бака мотора, відра й черпака; дайте всьому висохнути щонайменше добу — більшість личинок гине саме від висихання. І пам'ятайте попереднє: мити човен у воді або над берегом заборонено (Prawo wodne, ст. 77 ч. 1 п. 4) — мийте на слипі чи мийці, звідки вода йде в каналізацію, а не назад в озеро.

Зимування судна без шкоди довкіллю

Восени з човна знімають усе, що взимку замерзне або зіпсується, — і саме тоді утворюється найбільше небезпечних відходів за весь сезон. Кожен із них має свій легальний маршрут.

Про мийку корпусу окремо: найбруднішу воду сезону дає саме осіннє миття — намул, водорості, залишки протиобростальної фарби з важкими металами, сліди оливи. Мити човен просто на слипі, звідки все стікає назад у водойму, — та сама заборона з Водного закону. Питайте в марині майданчик зі збором стоків: у сучасних портах він є, бо цього вимагають їхні водноправні дозволи.

Стоянка і принцип «не лишай сліду»

Стоянка дозволена лише там, де вона дозволена насправді: у портах, маринах та місцях, позначених знаками E.5 (дозвіл стоянки) і E.7 (дозвіл швартування до берега). Знаки A.5 та A.7, навпаки, стоянку і швартування забороняють, а якір у каналах не кидають узагалі. Дика стоянка «в очеретах, бо там затишно» — подвійне порушення: і природоохоронне, і навігаційне. Залишаючи місце стоянки, застосуйте просте правило мандрівників: після вас має бути чистіше, ніж до вас — заберіть своє сміття і, якщо його небагато, чуже теж.

Етикет моторноводника

Правила судноплавства визначають, хто кому поступається, але культуру на воді визначає добра морська практика — здоровий глузд плюс повага до інших. Моторний човен — найшвидший і найгучніший учасник руху, тому саме на стернику лежить більший тягар обережності:

• Веслярі та каякери. Повз каякера чи весляра проходимо повільно і з запасом: ваша хвиля для них — як шторм. Особливо обережно — з дитячими групами і SUP-дошками.
• Рибалки. Рибалку-вудкаря обходимо широкою дугою, не чіпаючи снастей і не ріжучи хвилею його поплавці; помічені рибальські сітки та їхні буйки теж обминаємо.
• У порту. Заходимо на мінімальній швидкості, без хвилі; не займаємо чуже місце біля причалу без згоди; допомагаємо прийняти швартові сусідам — це неписаний закон кожної марини.
• На слипі. Слип — спільний ресурс: човен готуємо до спуску заздалегідь осторонь, на слипі проводимо лише сам спуск чи підйом і одразу звільняємо місце для наступних.
• Мешканці берега. Люди, які живуть над водою, чують вас цілий сезон. Тому: без музики на всю затоку, без реву двигуна на холостих під чужим будинком і без нічних маневрів із прожектором у вікна. Звук над водою розноситься так, ніби ви стоїте на подвір'ї.
• Допомога. Бачите судно з проблемою — підійдіть і запитайте, чи потрібна допомога. Сьогодні ви, завтра — вам.

Відповідальність керівника судна

Юридично за судно, екіпаж, пасажирів і дотримання приписів відповідає одна особа — kierownik statku, керівник судна. Це не завжди власник: це той, хто фактично керує рейсом. Керівникові судна заборонено кермувати у стані сп'яніння: моторна яхта — механічний засіб у водному русі, тому діють ті самі норми, що й на дорозі. 0,2–0,5‰ — це стан після вживання алкоголю і правопорушення за ст. 87 § 1 Кодексу проступків: арешт або штраф не менший за 2500 zł плюс обов'язкова заборона керувати транспортними засобами. Понад 0,5‰ — це вже стан сп'яніння і злочин за ст. 178a § 1 Кримінального кодексу: до 3 років позбавлення волі. Обидві норми прямо згадують «рух наземний, водний або повітряний», тож «це ж не автомобіль» не працює. За забруднення вод передбачені штрафи — від штрафу на місці (mandat) до адміністративних кар і обов'язку відшкодувати екологічну шкоду; контролюють це водна поліція та інспекція судноплавства. І навпаки: обов'язок негайно допомогти при аварії поблизу — навіть з ризиком для власного судна — лежить на кожному керівникові судна.

Скільки коштує забруднення: таблиця санкцій

Санкції на воді розкидані по кількох актах, і що серйозніша шкода, то вищий «поверх» відповідальності: від мандата на місці через адміністративну кару до кримінальної справи. Нижче — орієнтири станом на 2026 рік; конкретний розмір штрафу залежить від кваліфікації діяння, а таблиці мандатів час від часу змінюють, тому перевіряйте чинні ставки.

Дві речі варто зрозуміти правильно. По-перше, ці санкції складаються: за ту саму пляму можна отримати і мандат, і адміністративну кару, і обов'язок відшкодувати шкоду довкіллю. По-друге, компенсація за ст. 182 § 1 Кримінального кодексу при умисному злочині обов'язкова — суд не має права її не призначити. Саме тому «одна каністра за борт, ніхто не бачив» — найдорожча економія часу в польському моторноводному спорті.

Чек-лист відповідального стерника

Перед виходом:

• Перевірив приписи акваторії: резерват, ландшафтний парк, Natura 2000, зона тиші — і чи вільно там іти під двигуном узагалі.
• Знаю, де на маршруті найближча станція зливу нечистот і контейнери для сміття.
• На борту є мішок для сміття, сорбційна серветка в льялі та вбирна ганчірка для заправки; мийні засоби — біорозкладні.
• Якщо човен приїхав з іншої акваторії — корпус, гвинт і якір оглянуті, вимиті й висушені.

На воді:

• Паливо, олива, льяльні води — ніколи за борт; заправка на березі.
• Сміття — в ємність на борту, потім у портовий контейнер; після стоянки чистіше, ніж було.
• Стічні води — тільки у станцію прийому нечистот; бак і касета — ніколи за борт.
• Очерети, гнізда, заповідні зони — обходжу; зони тиші — без двигуна внутрішнього згоряння.
• Тримаю 50 метрів від берега поза фарватером, лінії очерету, помостів і купалень; перетинаю смугу лише мінімальною швидкістю найкоротшим шляхом.
• Жовті буї купальні — не перетинаю; повз плавців, каяки і рибалок — повільно, без хвилі; жодних різких еволюцій ближче ніж за 50 м від людей і берега.
• Знаки A.9, B.6, A.20/E.24 — бачу і виконую; швидкість на знаках — км/год відносно берега.
• Стоянка — лише в дозволених місцях (E.5/E.7); у порту і на слипі не заважаю іншим.
• За стерном — тверезий; при аварії поблизу — негайно йду на допомогу.
• Розлив: зупинити джерело → сорбент → повідомити адміністрацію водного шляху і 112; жодних детергентів.

Наприкінці сезону:

• Олива, фільтри, антифриз, залишки палива — у пункт небезпечних відходів; акумулятор — продавцеві (депозит 30 zł повертають).
• Миття і шліфування корпусу — лише на майданчику зі збором стоків, не над водою.

Підсумок

• Заборона зливати нафтопродукти і викидати сміття — абсолютна: без «малих кількостей» і «великих відстаней»; усі відходи здаємо на берег.
• Очерети — місця гніздування птахів і нересту риби: захід заборонено, тримаємо дистанцію; мийні засоби на борту — biodegradowalne.
• Жовті буї = купальня; A.9 = без хвилі; A.20/E.24 = заборона/дозвіл гідроциклів; цифра на знаку швидкості = км/год відносно берега.
• Правова рамка: ст. 47 закону про внутрішнє судноплавство (не забруднювати водний шлях і повідомити про забруднення), ст. 77 Водного закону (відходи у воду і миття транспортних засобів у водах — заборонено), розпорядження 2003 р. про відходи і стічні води із суден.
• Форми охорони: у парку й резерваті моторний привід заборонений (ст. 15 закону про охорону природи), у ландшафтному парку — як вирішить сеймик, на Natura 2000 заборонені дії, що суттєво шкодять цілям охорони (ст. 33).
• Strefa ciszy — ухвала повітової ради за ст. 116 Prawa ochrony środowiska: без двигунів внутрішнього згоряння; електромотор зазвичай можна, але не в резерваті.
• Правило 50 метрів: моторному судну не можна ближче ніж 50 м до берега поза фарватером, лінії очерету, помостів і купалень — крім перетину смуги мінімальною швидкістю найкоротшим шляхом.
• Стічні води — лише у станцію зливу (stacja zlewna); розлив палива — зупинити джерело, сорбент, повідомити адміністрацію водного шляху і служби, ніякого мийного засобу.
• Між акваторіями — «перевір, вимий, висуши», щоб не перевезти інвазивні види; мити човен у воді чи над берегом заборонено.
• Kierownik statku відповідає за все: тверезість за стерном (0,2‰ — проступок, понад 0,5‰ — злочин), екіпаж, приписи та обов'язок допомоги іншим.
• Етикет простіший за правила: повільно біля людей, тихо біля природи, чисто після себе.