Курс → Урок 2

Урок 2. Будова моторного судна

Будова моторних яхт — перша тема офіційної програми іспиту (розділ «podstawy budowy jachtów motorowych» у załączniku nr 4 до розпорядження). Іспит складають польською, тому питання звучатимуть як «co to jest pawęż?» або «jak nazywa się lina podana z dziobu?». Без упевненого знання номенклатури ви не зрозумієте ані тестових питань, ані команд екзаменатора на практиці. У цьому уроці розберемо типи корпусів, частини моторної яхти, палубне обладнання, швартові линви, якір, пост керування та обов'язкове спорядження.

Типи моторних яхт і режими плавання

Кожен корпус судна рухається по воді в одному з двох головних режимів. У водотоннажному режимі судно тримається на воді силою виштовхування: корпус «сидить» у воді та розсуває її. Швидкість тут фізично обмежена довжиною корпусу, зате рух економний і спокійний — так ходять траулери, баржі та хаусботи. У режимі глісування на великій швидкості гідродинамічна сила піднімає корпус, і він ковзає по поверхні: змоченою лишається тільки кормова частина днища, опір різко падає. Для виходу на глісування потрібен потужний двигун — саме тому практичний іспит проводять на судні, здатному йти в глісуванні (pływanie w ślizgu). Проміжний випадок — напівглісуючий корпус: ніс піднімається, але повного виходу на поверхню немає.

За конструкцією моторні судна бувають дуже різними. Найпоширеніші — однокорпусні: відкриті моторні човни та кабінові яхти з каютою для ночівлі. RIB (rigid inflatable boat) — човен із жорстким днищем і надувними бортами: стійкий, легкий і живучий, тому його люблять рятувальники та інструктори — практику часто проводять саме на RIB. Понтонний човен — платформа на двох поплавках, популярна для прогулянок озерами. Хаусбот — «плавуча дача»; нагадаємо з уроку 1: якщо його двигун не перевищує 75 кВт, корпус — до 13 м, а швидкість конструктивно обмежена 15 км/год, патент не потрібен. Нарешті, гідроцикл юридично теж є малим судном з механічним приводом — патент дає право керувати і ним.

Матеріали корпусу

Навчальні матеріали PZMWiNW перелічують основні конструкційні матеріали корпусу так: дерево, фанера, сталь, алюміній, ламінати. До цього переліку варто додати поліетилен (дешеві малі човни) та прогумовану тканину надувних бортів. Найпоширеніший сьогодні — поліефірно-скляний ламінат, у побуті «склопластик»: з нього роблять і корпус гідроцикла, і кабінову яхту. Ламінат дешевий у серійному виробництві, легко формується у складні обводи й майже не потребує догляду, але важчий за алюміній, а після серйозного удару вимагає фахового ремонту.

Корпус та його частини

Передня частина корпусу — ніс, задня — корма. Бічні стінки — це борти: стоячи обличчям до носа, ліворуч від вас лівий борт, праворуч — правий борт. Сторони визначаються тільки відносно носа, а не спостерігача чи вітру! Корму невеликого моторного човна замикає транець — плоска, майже вертикальна поверхня, на якій кріплять підвісний двигун. Зверху корпус накритий палубою; попереду — носова палуба, де працюють зі швартовими та якорем. Відкритий робочий простір для керманича й екіпажу — це кокпіт, а закрите приміщення — каюта. Найнижче місце всередині корпусу, куди стікає вода (а часом і пари палива), називається зенза (льяло) — її регулярно осушують черпаком чи помпою. Уздовж осі днища проходить кіль — поздовжній елемент, що надає корпусу міцності та курсової стійкості.

Кілька термінів пов'язані з водою. Поверхня води — це дзеркало води; лінія, по якій вона торкається корпусу, — ватерлінія. Вертикальна відстань від дзеркала води до найнижчої точки корпусу — це осадка: вона показує, скільки води потрібно судну «під кілем». А висота борту від дзеркала води до кромки палуби — надводний борт: запас висоти, що захищає від заливання хвилею. Ще двійка термінів описує борти відносно вітру: навітряний борт — той, НА який дме вітер, а підвітряний борт — протилежний, захищений від вітру.

Плавучість і стійкість

На воді судно тримає закон Архімеда: занурена частина корпусу витісняє воду, і сила виштовхування дорівнює вазі витісненої води. Масу цієї води називають водотоннажністю, і вона завжди точно дорівнює масі судна з усім, що на ньому. Поклали на борт 300 кг — корпус занурився рівно настільки, щоб витіснити ще 300 кг води: осадка зросла, надводний борт зменшився. Незанурений об'єм корпусу — це запас плавучості; у надувних човнах, RIB і гідроциклах його дають герметичні повітряні камери — саме тому такі судна вважають непотоплюваними навіть із пробоїною.

Стійкість — це здатність судна протистояти силам, що прагнуть його перекинути, і самостійно повертатися в пряме положення. Працюють дві точки. Центр ваги (G) — точка прикладання ваги судна разом з екіпажем і вантажем; при крені вона лишається на місці відносно корпусу. Центр величини (B) — геометричний центр зануреної частини корпусу; коли судно кренується, підводна форма змінюється, і B «тікає» в бік крену. Вага, спрямована вниз через G, і виштовхування, спрямоване вгору через B, утворюють пару сил — відновлювальний момент, який ставить судно назад. Точку, де лінія дії виштовхування перетинає діаметральну площину при малому крені, називають метацентром (M), а відстань від нього до центра ваги — метацентричною висотою (GM). Просте правило: метацентр вище за центр ваги — судно стійке; центр ваги піднявся вище за метацентр — судно перекидається.

Моторний човен, на відміну від кільової вітрильної яхти з важким баластом, тримається майже виключно стійкістю форми — тобто шириною корпусу. Звідси всі практичні наслідки. Вантаж кладуть низько (під банки, у трюм) і симетрично, важке — ближче до середини довжини. Люди мають сидіти, а не стояти: той, хто встав на борт, одночасно піднімає загальний центр ваги і зміщує його майже за межі корпусу — на невеликому човні цього досить, щоб перекинутися. Небезпечна й вода в зензі: вона переливається на нижчий борт і своєю вагою поглиблює крен. Це ефект вільної поверхні — саме тому зензу осушують не «колись потім», а одразу.

Категорія проєкту CE і паспортна табличка

Кожне прогулянкове судно, продане в Євросоюзі, має маркування CE і категорію проєкту — літеру A, B, C або D. Категорія — це не «дозвіл плавати», а заявлені виробником умови, під які розрахований корпус: сила вітру за Бофортом і значна висота хвилі. Виходити за ці межі означає свідомо йти в умови, для яких судно не проєктувалося.

Типовий прогулянковий човен на Мазурах чи Зегжинському заливі має категорію C, маленькі річкові й канальні човни — D, а мореплавні кабінові яхти — B. Патент стерника дозволяє вихід у море до 2 морських миль від берега вдень, але це не скасовує категорії: човнові категорії D там просто не місце.

Друга обов'язкова наклейка — паспортна табличка, закріплена на видному місці. На ній щонайменше: назва виробника, знак CE, категорія проєкту, максимальне навантаження в кілограмах (люди, двигун, акумулятор, паливо, спорядження — без вмісту стаціонарних баків) і максимальна кількість осіб. Максимальну потужність двигуна в кіловатах виробник подає в інструкції та зазвичай дублює на табличці або окремій наліпці біля транця. Крім того, на правому борті транця вибитий індивідуальний номер корпусу (HIN) — своєрідний «VIN» човна, за яким його ідентифікують при реєстрації.

Палубне обладнання

Швартові й якірні роботи неможливі без палубних пристроїв. Линви на судні кріплять на качку — дворогу планку, на яку линву кладуть «вісімками» (на практичному іспиті це вузол knagowy). На причалі відповідник качки — пал (швартова тумба), за який заводять швартові. Щоб линва не перетиралася об кромку борту, її проводять через кипову планку — напрямну для швартова, — або через клюз — отвір чи оковку, крізь які якірна або швартова линва виходить за борт. Релінг — огорожа палуби зі стійок і поручнів, що страхує екіпаж від падіння за борт. Кранець — м'який балон, який вивішують за борт, щоб захистити корпус від тертя об причал чи сусіднє судно. Багор — жердина з гаком: ним підтягують і відштовхують судно, ловлять швартові та дістають предмети з води. Трап-драбинка дає змогу піднятися на борт із води — без неї витягти людину, що впала за борт, дуже важко.

Швартові линви: cumy і szpringi

Судно біля причалу утримують чотири швартові линви, і кожна має власну назву та завдання. Носовий швартов подають з носа ВПЕРЕД — на пал попереду носа: він притискає ніс і не дає судну зміститися назад. Кормовий швартов ведуть з корми НАЗАД, за корму. Шпринги працюють «навхрест»: носовий шпринг закріплений на носі й проведений уздовж борту в бік корми — він не дає судну зміститися вперед; кормовий шпринг іде з корми вперед, у бік носа, — він не дає зміститися назад. Разом пара швартовів тримає судно біля стінки, а пара шпрингів гасить рух уздовж причалу.

У переліку палубного оснащення PZMWiNW поряд із cumy і szpringi стоїть третя назва — брест. Це короткий поперечний швартов, поданий з носа або корми майже під прямим кутом до причалу: він притискає судно до стінки і працює там, де довгих швартовів просто нікуди вести — у тісному боксі чи між двома сусідніми яхтами. Практичне правило: перший на причал подають той швартов, що протидіє головній силі — вітру або течії. Якщо течія несе судно назад, першою кріплять cumę dziobową; якщо вітер притискає до стінки — достатньо шпрингів, і судно саме ляже на кранці.

Якір та якірна линва

Будову якоря теж питають польською. Стрижень якоря — це веретено; у ґрунт вгризаються лапи, з'єднані з веретеном через корону. У багатьох якорів є шток — поперечина, що допомагає якорю лягти лапами до дна, — а линву кріплять до вушка через шаклю. Найуживаніші типи: легкий якір Данфорта з широкими плоскими лапами — чудово тримає в піску та мулі, тому найпоширеніший на малих моторних суднах; плужний якір — універсальний, добре заривається і тримає на змінних напрямках тяги; грибоподібний якір — для постійних стоянок (мертвяків) і м'якого мулистого дна; класичний адміралтейський якір (kotwica admiralicyjna) сьогодні радше символ.

Головний секрет якірної стоянки — не вага якоря, а кут тяги. Якір тримає, коли якірна линва тягне його майже паралельно до дна. Тому витравлюють щонайменше 5 глибин линви, а якщо використовується важчий якірний ланцюг — щонайменше 3 глибини: ланцюг провисає і сам притискає тягу до дна. Що якір поповз, розпізнають за тремтінням і посмикуванням натягнутої линви.

Типи якорів і техніка якоріння

Універсального якоря не існує: кожен тип «любить» своє дно, і саме відповідність якоря ґрунту питають на іспиті. Ось шість типів, які варто впізнавати за польською назвою.

Сама постановка на якір теж має порядок. Спершу оцінюють глибину, ґрунт і простір, на якому судно розвернеться навколо якоря (коло розвороту ≈ довжина витравленого канату плюс довжина судна) — саме тому не стають упритул до сусіда. Підходять проти вітру або течії, гасять хід і опускають якір з носа — опускають, а не кидають: якір, скинутий з корми, розвертає човен лагом до хвилі й може його залити, а канат ризикує намотатися на гвинт. Далі дають малий задній хід і поступово витравлюють канат, щоб він ліг на дно смугою, а не купою: линви — щонайменше 5 глибин, ланцюга — 3. Коли канат натягнувся, коротко «підбивають» заднім ходом і перевіряють тримання за двома береговими орієнтирами: доки вони лишаються на одному створі, якір тримає. Знімаються з якоря так само — підходячи двигуном до місця його закладення, щоб вибирати канат вертикально, а не рвати його під кутом.

Пост керування і стернове обладнання

Курс судна задають штурвалом, який через тяги або гідравліку повертає стерно чи сам підвісний двигун — у підвісного двигуна стернує безпосередньо струмінь від гвинта. Оберти і напрям руху задає манетка — важіль «вперед — нейтраль — назад» (naprzód — luz — wstecz), поєднаний з газом. Більші яхти мають у носі підрулюючий пристрій — поперечний гвинт у тунелі, що дозволяє «зсунути» ніс убік на малій швидкості в марині. На пості керування є також зривка — аварійний шнур-вимикач: його кріплять до зап'ястя чи жилета керманича, і якщо той упаде за борт, двигун негайно зупиниться.

Механізм між штурвалом і рушієм буває трьох родів. Тросовий привід — найпростіший і найпоширеніший на човнах приблизно до 150 к.с.: штурвал тягне сталевий трос у оболонці. Гідравлічний привід ставлять на потужніші й швидші судна — він не передає на кермо ударів від гвинта і не «крутить» штурвал сам собою. На великих яхтах трапляється електронне керування з джойстиком, що узгоджує роботу двох двигунів і підрулюючого пристрою.

Стаціонарний двигун з валом кермує окремим стерном за гвинтом: перо стерна сидить на баллері, який на найменших суднах повертають просто румпелем. Принципово важливо: таке стерно працює лише тоді, коли повз нього тече вода — без ходу або на нейтралі судно стерна не слухається. У підвісного двигуна і колонки типу Z навпаки: кермує сам напрямок струменя від гвинта, тож короткий «поштовх» газом повертає корму навіть з місця. Саме цю різницю екзаменатор перевіряє на практиці, коли просить розвернутися у вузькому місці.

До стернового господарства належать і два «тримувальні» органи. Трим-плити — пластини на транці нижче ватерлінії: опустили їх — ніс сідає нижче, підняли — ніс іде вгору. Ними вирівнюють крен від нерівномірного завантаження і легше виходять на глісування, а на задньому ходу обов'язково піднімають. Трим двигуна (power trim) робить те саме, відхиляючи «ногу» від транця. Нарешті, підрулюючим пристроєм не користуються на повному ходу і не тримають увімкненим довше ніж приблизно 5 секунд поспіль — його електромотор швидко перегрівається, і спрацьовує запобіжник.

Обов'язкове спорядження малого моторного судна

Перед виходом на воду керманич відповідає за комплектність спорядження. Основа — рятувальні жилети: їх має бути стільки, скільки людей на борту. Судно з корпусом понад 4 м мусить мати рятувальне коло з плавучим лінем завдовжки близько 30 м. На судні з двигуном обов'язковий порошковий вогнегасник — щонайменше 2 кг гасильного засобу, з чинною щорічною легалізацією (перевіркою). Далі — аптечка, кидальний кінець (жутка), багор, якір з линвою, весла (на випадок відмови двигуна), черпак або відро та кранці.

Офіційний перелік PZMWiNW («najważniejsze wyposażenie łodzi sportowej») довший, ніж очікує більшість кандидатів, і саме в такому вигляді фігурує у відповідях: rzutka, gaśnica, czerwona flaga, latarka kieszonkowa, nóż żeglarski albo siekiera, bosak, cumy, narzędzia, lina do holowania, minimum jedna kotwica, dwa wiosła, kamizelki ratunkowe, apteczka, wiadro, koło ratunkowe. Тобто, крім «очевидного», на борту мають бути ще червоний прапор (сигнал «не можу маневрувати»), кишеньковий ліхтар, ніж або сокира (перерубати линву), інструменти і буксирний трос, а весел — двоє.

Головні розміри судна

Розміри корпусу описують два терміни: довжина корпусу і ширина корпусу — обидва вимірюють по самому корпусу, без урахування підвісного двигуна, бушприта чи платформи. Довжина корпусу — юридично найважливіше число: судно з корпусом коротшим за 20 м — це мале судно у внутрішніх правилах (увага: судно, допущене до перевезення понад 12 пасажирів, малим не вважається незалежно від довжини); патент стерника дозволяє на морі яхти з корпусом до 12 м; реєстрації в системі REJA24 підлягають судна довші за 7,5 м (або з двигуном понад 15 кВт); а рятувальне коло обов'язкове від 4 м довжини.

Підсумок

• Два режими руху корпусу: водотоннажний (wypornościowy) — повільний та економний, і глісування (ślizg) — корпус ковзає по поверхні; між ними — напівглісуючий режим.
• Номенклатура корпусу: dziób — ніс, rufa — корма, burty — борти, pawęż — транець, pokład — палуба, kokpit, kabina, zęza — льяло, stępka — кіль.
• Zanurzenie — осадка (під водою), wolna burta — надводний борт (над водою); nawietrzna — борт, на який дме вітер, zawietrzna — протилежний.
• Швартові від носа до корми: cuma dziobowa, szpring dziobowy, szpring rufowy, cuma rufowa. Швартови тримають судно біля стінки, шпринги гасять рух уздовж причалу.
• Якірна линва — мінімум 5 глибин, ланцюг — мінімум 3 глибини; якір повзе — линва тремтить і посмикується.
• Обов'язково на борту: жилети за кількістю осіб, коло з лінем ~30 м (судна понад 4 м), порошковий вогнегасник мін. 2 кг зі щорічною легалізацією, аптечка, жутка, багор, якір, двоє весел, черпак, кранці, а також червоний прапор, ліхтар, ніж чи сокира, інструменти й буксирний трос.
• Мале судно — корпус до 20 м; права патенту на морі — корпус до 12 м; реєстрація REJA24 — від 7,5 м або від 15 кВт.
• Матеріали корпусу: drewno, sklejka, stal, aluminium, laminaty (+ polietylen і прогумована тканина); різні метали у воді з'їдає гальванічна корозія — рятують цинкові аноди.
• Wyporność = маса витісненої води = маса судна. Stateczność тримається на метацентрі: M вище за G — судно стійке. Вантаж і людей — низько й симетрично; вода в зензі знижує стійкість (ефект вільної поверхні).
• Категорії CE: A — понад 8°B і понад 4 м хвилі, B — до 8°B / 4 м, C — до 6°B / 2 м, D — до 4°B / 0,3 м. Tabliczka znamionowa показує щонайменше виробника, знак CE, категорію проєкту, максимальне навантаження і максимальну кількість осіб (потужність двигуна виробник подає в інструкції, часто дублюючи окремою наліпкою) — перевищувати ці цифри не можна.
• Якір під ґрунт: Danforth — пісок і мул, pługowa — універсальний, Bruce'a — камінь, grzybkowa — мул і мертвяки, admiralicyjna — скеля, dregowa — зачепи. Якір опускають з носа, підходячи проти вітру чи течії.
• Стерно за гвинтом без ходу не працює; підвісний двигун і колонка Z кермують напрямком тяги. Підрулюючий — короткими імпульсами до ~5 секунд.